Мои лета, вы голубые с золотом,
Так быстро не бегите, вас прошу,
Ещё хочу я любоваться небосводом,
Волшебные миры узнать хочу.

И пенья не наслушалась я птиц,
И сердце не устало от любви,
Оно готово для общения с людьми,
В душе ещё не смолкли соловьи.

Мечтаю пробуждаться по весне,
Бродить босой и завороженной по росам,
И по зелёной, мягкой, словно шелк, траве.
Найти на небе зорьку свою ясную.

© Николай Савченко

Спасибо Валентине Чайка за оригинал.

Мої ж, літа, блакитні, золоті,
Так швидко не біжіть, благаю.
Ще хочу милуватись небокраєм,
Пізнати хочу чарівні світи.

Ще співу не наслухалась птахів,
І серце не втомилось від кохання.
Готове для людського спілкування.
В душі ще голосно співають солов′Ї.

Пробуджуватись мрію на весну
Бродити,завороженій і босій по росі,
Та по зеленій і м′якій,як шовк,траві.
На небі відшукати зіроньку свою ясну.

Автор готов к любой критике. Смелее!