ПЕРЕТВОРЮЮЧА СИЛА
Кришталева
Чаша,
Витесана сплеском
Часу.
Дивує позір
Анонім.
В глазурі
Золото богів.
Персоніфікація…
Акації
У добровільнім
Стресі.
Віддалина –у перламутрі.
Добродій
День
У стані агресії,
Виношує літні дощі,
Виловлює сон,
Мережить імпозантні спеції,
Виставляє поліття
На задвірки
Душі.
Крадій сновиддя –
Син науки,
Бере на замітку час.
Де переправи,
Перекоси –
Мрячить
Парнас.
Ексудативний
Перевертень
На зливі ери.
Стерти…
Стерти…
Яскраві барви,
Парфуми,
Світло.
Ошатні шати
І позолочена
Вуаль.
Так пише
Ліра.
Диктує час
І високославна
Даль.
Олександритом
Сторіччя,
Крізь ранкову спрагу,
Миті дарує
Краплини
Дощу,
Настояні на еліксирі
Завтрашнього
Незабуду.
Небесної
Зірниці фавор
Руками торкається
Плеча
Землі.
Я слабію.
Чую: не відпущу.
Я перераховую себе:
Нас п’ять,
Ні, десять.
Нас цілих
Одинадцять –
Дві руки з пальцями
І голова,
Усі божественно малі.
Нікому жертв
Від нас не треба.
А мазохісти
Ери
Від заздрощів
Голосять
В потойбіччя.
Вражаюче
Із них сміється
Сонце,
Антивірусну прищеплює
Любов.
У конфузній насолоді
Стронцій –
Сигнальні ракети
Про віру говорять.
А ми –по поганському колу
Знову, знов.
За нами женуться,
Нас гонять.