ЗБЕСЧЕСТЕНЕ ТІЛО
З роздертими ранами
Вся в синцях, вона бігла.
Спотикаючись об каміння
Падала і знову вставала,
Не відчуваючи пекельного болю.
Серце беззупинно калатало.
А голова здавалась ватною, та важкою.
На вологих вустах стікала кров,
Та струменіла тоненькою цівкою.
Душа жалібно стогнала
Не маючи сил підвестись.
Сплюндрована…Збесчестена…
Ховалась у найпотаємніших куточках
Свого нікчемного мозку.
Шукала прихистку
В найменших клітинах.
Та ніде було знайти спокою.
Скривавлене тіло волочилося,
Та пленталося не в силах більше бігти.
Важкі ноги наливались свинцем та гуділи.
Збесчестене тіло стояло поруч з тобою,
А душа не сприймала свого єства,
Від відрази до свого тіла.
Хотілося шматувати його на шматки,
Розірвати на найменші клаптики,
Спалити, та розвіяти пепелом.
Кожна клітина схлипувала та зойкала.
Тремтячі руки змивали з себе людський бруд,
Серце обливалося кровю, та нестримно пекло.
Їдкі сльози впивалися в душу,
Та дріботіли рясним дощем.
Вмиваючись гіркістю розбитих мрій,
Зламаних надій.
Караючи та зневажаючи себе….зрозуміла.
Все скінчено.
Її душа вже ніколи не стане криштально чистою,
Вона зівяне, як зірвана квітка.
Розтане…як вранішна роса.
І заплакала так гірко-гірко.
Спочатку тихо, потім навзрид.
Кричала всьому світу про свою наругу.
Ніхто не чув.
Вона зрозуміла.. не має більше в неї щастя.
Вирвали, так і не давши зацвісти.
Він ніколи не пробачить її безчестя.Не зможе жити з цим.
Адже так хотів, щоб вона діждалась такою як була.
Вона пішла з його памяті. Так нічого і не сказавши.
Вона пішла щоб забути свою наругу. Забути біль.
Забути гіркі сльози, своє безчестя.
Забути розбиті мрії, здавлене серце.
Розтанути як туман, як весняний сніг.
Загрузка ...Оценки:
Мне показалось (хотя могу ошибаться), что где-то я такое уже читал. Как будто из классики 20-го века…
Хм. Дежа-вю?
Кирилл, меня такая же мысль посетила, простите автор))) Пусть я буду лучше не права:)
А нащо це було? Поезія? Мабуть ні. Я не побачив.
Бажаєте шокувати Руський сайт Українською мовою? Тоді, мабуть, треба писати без помилок, а їх багато.
Щіра відвертість? Щось я маю сумнів
Не пишеться на українській мові слово щіра, а пишеться щира. Перевірте свою обізнаність української мови.
да, Алекс) здорово вас))
а ошибки все же есть:
«розвіяти пепелом», ведь «пепел» — это «попіл»… а значит, «розвіяти попелом», вроде бы
хотя, может, есть варианты, и вообще, не важно, мне и так приятно читать стихи на украинском
а мне шо на казахском, шо на украинском — один хрен не понятно))))
да, желательно хотя бы построчный перевод…
кстати, хорошая идея, надо казахских поэтов здесь повыкладывать))
как раз потренируюсь в переводе
А вам хотілося послухати, як цей вірш звучить на російській мові ? Ще хотіла Алексу додати «не руський сайт», а російський. Необізнаність цієї мови не надає вам переваги «шокувати». А мені було би цікаво почитати , як на російській чи казахській, аби цікавий твір був би.
Стих замечательный, давно такого не было.Сколько поетичности, чуств, боли. Действительно класика, только 21 столетия. Стоит задуматся о этой теме. Никто так не выносил в открытую. Супер. Мне кажется этот стих достойный занять первое место.
Дякую вам Ламур за те, що мене не заклювали, як попередні!!!!!!!!