Вірш про жабенят
В небі сонечко сія.
Йшов гулять до річки я.
Бачу: в річці голова
Мені каже: « Ква.. Ква..»
Очі витріщає
Бульбашки пускає.
Мокре, зелененьке
Жабеня маленьке.
Поряд, з самого із дна
Друга жабка вирина,
Але каже вже не так:
«Квак… Квак…»
І таке там почалось…
Де тих жабок набралось.
Я почав їх рахувать -
Вийшло двісті тридцять п’ять,
А далі я вже збився -
Давненько в школі вчився.
І всі вони гарлають,
Аж вуха закладають.
Отакі, малята,
Крикливі жабенята.
Замечания и советы приветствуются. В меру.
Оценки:
Алия - "3"belash-eugeny - "3"
Лана - "3"