Коли народжувалась Муза,-
Сурмили янголи з-за хмар,
Бог посміхався в білі вуса
І забував про свій вівтар.

Поет натягував картуза,
З віршами квіти ніс у дар,
В’язав на хустці жирний вузол,
Червоним мітив календар.

Бо синьооке і біляве
До нього прилітало шось.
Він забував негайні справи,

За ніс щіпав — чи не здалось,
Чекав наступної появи.
Отак усе розпочалось.

Замечания и советы приветствуются. В меру.