Музика та слова: Анатолій Боднар
Присвячується Тетяні Лікнарович

Коли над обрієм скипає буревій,
І в ньому тануть тіні вересневих мрій,
А ніч крилата зливою вмивається.
Я ніби повертаюсь у минулі дні,
Що подих осені нагадує мені
А біль утрати в серці прокидається.

Я згадую ту мить, коли гроза
Розрізала вогнями небокрай,
І впала до долонь твоя сльоза,
І ти прошепотіла: «Прощавай».

Любов моя, пробач мені за все,
За те, що почуття гроза розвіяла.
Нехай тобі ця осінь принесе
Кохання, про яке так довго мріяла.

Із року в рік тополі вітер колихав,
Від долі я давно нічого не чекав
А ти за щастя віддано молилася.
Лилося тихо світло місячне зі стріх,
Та в ньому я, на жаль, помітити не зміг,
Як ти чекати дива утомилася.

Я все збагнув, лише коли гроза
Розрізала вогнями небокрай,
І впала до долонь твоя сльоза,
І ти прошепотіла: «Прощавай».

Любов моя, пробач мені за все,
За те, що почуття гроза розвіяла.
Нехай тобі ця осінь принесе
Кохання, про яке так довго мріяла.

Автор готов к любой критике. Смелее!