Мій час на крилах метелика
Мозолить папір крапка.
Невидима сила –
Латка
Вражає песимізмом люд,
Ти йди, може ще встигнеш,
Певне , протопчеш,
Або загубиш слід.
Мій відгомін –очі ночі,
А зорі – довкола ніг,
Мої сни – диво дівоче.
Не пам’ятаю весни.
Сніг.
Ти йди – там усе, як треба.
Там вітер несе гранульовані долі,
Мої запізніле перо
І потреба
Вимальовують доли і гори.
Вібрації стомлених днів
Принесли за собою сторінку,
Не благай – вже за мить
У вогні
Побачиш диво-жінку.
Говори!
Від тиші болить