Я хочу бути вільною від
вас усіх!
Не треба мені вашого
кохання!
Я вірила у вас одних!
Тепер у мене лиш одне
питання:
Чому, напевно, як завжди
Тебе самісінького
зраджують?
І ось тепер ти назавжди
Запам’ятай — лиш двоє
друзів справжніми бують.
І ось стоїш ти, зовсім, на
краю.
Тобі не хочеться ні жити, ні
кохати.
Як пережити зраду цю?
Як цю печаль у собі
подолати?
Чи краще вмерти вже, чи
жити з болем у собі?
Бо так буває, гнилими друзі
враз стають.
О моє серденько, не
довіряла лиш тобі!
Хотіла прихисток я в
цьому світі лиш здобуть!